Розповімо вам ще одну історію мешканців нашого закладу тимчасового проживання для ВПО «ПрихистОК» в Ужгороді. Знайомтеся, родина Міхедькіних – мама Тетяна та її двійнята 12-річні Соня та Кирило з м. Харків.

«Вперше ми залишили рідну домівку на початку березня 2022 року, тобто у перші дні повномасштабної війни. Виїхати з Харкова допомогли знайомі, і ми опинилися у Мукачеві на Закарпатті. Там нас поселили в одному з соцзакладів. Щойно з’явилася можливість, ми повернулися додому, де залишалися до травня 2024 року», – розповідає Тетяна Міхедькіна.

Вдруге залишити рідний Харків змусило погіршення безпекової ситуації. Родина виїхала знову на Закарпаття, але цього разу в Ужгород, де була можливість скористатися соціальним житлом.

«Початок війни був страшний, але потім ситуація ще погіршилася. Ми жили на 8-му поверсі, і звідти чули і «шахеди», і роботу по ним. Тоді з’явилася перша думка, що знову треба їхати. А коли ворог почав скидати на місто КАБи, це пришвидшило наше рішення. Так ми знову опинилися на Закарпатті, оселилися у соціальній квартирі в Ужгороді. Коли термін проживання скінчився, нам допомогли знайти цей прихисток», – зазначає пані Тетяна.

Жінка продовжує дистанційно працювати маркетологом, діти навчаються у своєму класі, але теж у режимі онлайн.

«Важко щось планувати, коли не знаєш, де будеш завтра. Дуже хочу, щоб діти навчалися в школі стаціонарно, але не знаю, де саме це станеться. Зараз вони продовжують онлайн-навчання у своїй школі, а в Ужгороді відновили заняття плаванням. Їхнє коло спілкування – це однолітки-ВПО, з якими познайомилися в місцях нашого проживання, і члени їхньої команди з плавання. Моє оточення – це теж внутрішньо переміщені особи. З кимось я займаюся спортом, бо треба тримати себе в формі, з кимось продовжувала навчання. Завдяки різним програмам вдалося підвищити кваліфікацію за своїм фахом, освоїти digital-маркетинг», – додає Тетяна Міхедькіна.

Попри те, що зараз дійсно дуже важко щось планувати, але родина Міхедькіних визначилася – залишаються в Україні. Виїжджати за кордон передусім не хочуть діти, тому поки що сім’я залишається на Закарпатті і чекає, коли мирне життя повернеться у рідний Харків.

В день, коли ми записували це інтерв’ю, Харків вкотре постраждав від російських обстрілів – було влучання в житлову багатоповерхівку, внаслідок чого загинуло троє мешканців і зазнали поранень понад 30 осіб.