Ми неодноразово розповідали вам про важливі процеси, які відбуваються у Вільшанському дитячому будинку-інтернаті і стали можливими завдяки реалізації Комітетом медичної допомоги в Закарпатті проєкту «Покращення захисту дітей у надзвичайних ситуаціях в Україні шляхом надання безпечних притулків, забезпечення продуктами харчування та непродовольчими товарами, а також психосоціальної підтримки». Ключові ремонтні роботи у додаткових корпусах закладу вже завершено, і об’єкт вперше відвідали підопічні інтернату – молоді люди з інвалідністю, які потенційно можуть скористатися послугою транзитного проживання як форми підтримки всебічного розвитку й інтеграції в громаду.

«Спочатку це була мрія, яка попри всі обставини почала втілюватися – і на рівні нашого планування, вивчення питання, дослідження зарубіжного досвіду і нашої власної спроможності, і на рівні змін у державі щодо розробки нових стандартів для соціальних послуг. Від ідеї до втілення у проєктно-кошторисній документації минуло понад кілька років. За цей час ми малювали і креслили, радилися, взаємодіяли з відповідними державними відомствами, шукали приміщення і кошти для розвитку закладу. У 2023 році наші розробки знайшли продовження у проєкті, який підтримала організація Terre des hommes та профінансувало Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини. Для подальшої роботи заручилися підтримкою друзів з Асоціації «Парасолька» (Щвейцарія) та інших іноземних партнерів. Та зараз нам дуже важливо почути думки головної цільової аудиторії – підопічних будинку-інтернату», – наголосила директорка БО «БФ «КМДЗ» Наталія Кабацій.

Отже семеро вихованців Вільшанського дитячого будинку-інтернату були запрошені на зустріч із учасницями Комітету Наталією Кабацій і Надією Данч, щоб дізнатися більше про ідею транзитного підтриманого проживання, бачення його реалізації у Вільшанах, свої нові можливості вже у статусі потенційних отримувачів нової соціальної послуги.

«Ми побудували стіни, а зробити їх затишними, наповнити життям хочемо із вашою допомогою. Нові корпуси стануть майданчиком для розвитку вашої самостійності, відповідальності, здібностей планування свого життя, але при цьому ми не залишимо вас наодинці з цими важливими завданнями. З вами завжди будуть ваші вихователі, ви продовжите свої заняття у майстернях, дозвілля із друзями… Ми знаємо, як це для вас важливо, але ми також знаємо, що ви здатні на більше, варто лиш створити для розвитку належні умови», – розповіла Надія Данч.

Далі тривала розмова з молодими людьми, яка показала, що вони мають і розуміння, і бачення свого побуту, дозвілля і зайнятості в нових поліпшених умовах. Надія Данч повідомила, що подальші роботи з меблювання і оздоблення будинку будуть погоджувати з майбутніми мешканцями. І у них вже була купа ідей. Так, Едіта Мелоян сказала, що хоче мати жалюзі на вікнах і щоб м’які меблі були коричневого кольору, для Андрія Дюгова важливо, щоб у будиночку був телевізор, а всі разом вони запитували, чи буде доступ до інтернету. У підготовлений завчасно план учбового соціального будинку учасники зустрічі вклеїли свої фото, обираючи кімнати для проживання, а на підтвердження наших намірів присутні отримали брелоки для їхніх власних ключів. А ще вже маємо фотоальбом, першою світлиною в якому буде кадр з будівництва, яке дуже вразило підопічних інтернату. Нова територія має багато простору для дозвілля на свіжому повітрі, де молодь вже планує спільні чаювання. Але найбільше враження – це, звичайно, кімнати для проживання.

«Тут дуже гарно, але боюся, що візком можу пошкодити білі стіни», – каже Ігор Лакатош, який пересувається на кріслі колісному. Едіта та її подруга Ібоя попросили сфотографувати їх у порожній кімнаті, а потім зробити повторний знімок, коли все буде готове для заселення.

Випереджаючи переживання деяких підопічних, ми впевнені і в якості виконаних робіт, і в витривалості матеріалів, меблів та обладнання. Так само ми переконані, що тривала робота з вихованцями Вільшанського дитячого будинку-інтернату – вагоме підґрунтя для планування подальшої їхньої інтеграції в громаду, саморозвитку, формування навичок самостійності і відповідальності. До речі, п’ятеро з семи учасників зустрічі працюють у новій майстерні інтернату – інклюзивній кафе-крамниці «Косиця», де розвивають свої господарські та організаторські здібності, тож приготувати каву собі і друзям точно зможуть.

Під час огляду нової території Едіта Мелоян сказала, що вражена побаченим і підсумувала, що мрію будувати важко. Але якщо перетворити мрію на ідею, ідею – на план, який наполегливо і системно виконуєш, то з часом мрію можна візуалізувати і навіть доторкнутися до неї.