Протягом тижня у Вільшанському дитячому будинку-інтернаті перебували фахівчині зі Швейцарії Шанталь Моор і Піа Вертмюллер. Вони працювали з інструкторами з трудового навчання, які до того пройшли інтенсивний курс підвищення кваліфікації у швейцарських закладах, асистували на заняттях із підопічними, взяли участь у нараді з представницями Комітету медичної допомоги в Закарпатті.

«Ми виходимо з того, що людина з будь-якими порушеннями має приносити користь і, у першу чергу, собі, відчуваючи свою цінність для суспільства, користь від того, що робить, спостерігаючи результати своєї роботи. У таких закладах, як вільшанський, цього найпростіше досягти, працюючи у творчих майстернях, тим більше, що для цього створені всі умови», – наголосила під час тренінгу у гончарній майстерні Піа Вертмюллер.

Такий підхід був рушієм, коли понад 10 років тому Комітет медичної допомоги в Закарпатті розбудовував мережу майстерень як а інтернаті у Вільшанах, так і в Центрі «Парасолька» у Тячеві. Зокрема у будинку-інтернаті зараз функціонують керамічна, ткацька, деревообробна, свічкова, фільцювальна, креативна майстерні, інклюзивна кафе-крамниця «Косиця», де щоденно задіяні підопічні закладу.

Пріоритетом у роботі швейцарських тренерів цього разу були активності у гончарній майстерні. Тут відпрацьовувалися навички виготовлення виробів з нових матеріалів, передусім з рідкої глини, у новій техніці і для більш складних форм. Окрім того, йшлося про концептуальний підхід у змістовній роботі майстерні, який передбачав гармонію краси і користі у кожному виробі. Дотримання певного шаблону, надання практичного змісту речам, вивчення правил поєднання кольорів дозволить легше і більш естетично презентувати посуд, декор, прикраси, які разом із педагогами створюють підопічні закладу. Підтримуючи тезу про необхідність увесь час здобувати нові навички і знання, до роботі у майстерні долучилися і координаторка проєктів КМДЗ Леся Левко та речниця Комітету Катерина Ірха.

Однією із задач, яку перед собою ставили візитерки зі Швейцарії, – залучити до роботи у керамічній майстерні нових вихованців, зокрема тих, хто має складніші фізичні вади. Це був експеримент і серйозний виклик для педагогів, але робота з підопічним Леонідом, який має важкі комплексні порушення, довела, що хлопець спроможний виконувати прості дії у роботі з глиною, розуміє вказівки тренера, які, до речі, озвучувалися німецькою мовою. Загалом спробу визнали вдалою і такою, яку доцільно продовжувати. Разом із цим, варто визнати, що з підопічними, які мають такі комплексні порушення, як Леонід, тренери мають працювати індивідуально, що в умовах обмеженого педагогічного штату у Вільшанах, досить складно.

«Окрім елементарних навичок клієнт отримує досвід соціального оточення, комунікації і взаємодії. І якщо ми даємо йому такий досвід, розуміємо, наскільки він важливий для людини, ми не можемо робити його тимчасовим або обмеженим, адже тоді є ризик травмуючих наслідків. Це те, над чим варто замислитися і дотримуватися рішень, які матимуть кращий ефект для вихованців», – наголосила Піа Вертмюллер.

Разом із тренінгами з педагогами, роботою з підопічними Шанталь і Піа відвідали кафе-крамницю «Косиця», ознайомилися із асортиментом виробів ручної роботи, які там представлені, дали слушні поради щодо презентації цих виробів, скуштували смачної кави… Позитивні відгуки про нову майстерню були цінними і тому, що «Косиця» стала втіленням дослідженого раніше швейцарського досвіду функціонування закладів, де працюють і реалізують свою продукцію люди з інвалідністю.

Підсумовуючи попередній візит до швейцарських закладів, Шанталь зазначила, що тут важливий зворотній зв’язок, щоб з’ясувати, який досвід виявився позитивним, корисним, придатним для реалізації. З іншого боку, вже на місці можна визначити, які ще матеріали чи устаткування потрібні, щоб максимально апробувати нові навички в закладі у Вільшанах. За словами місцевих тренерів з трудового навчання, спілкування зі швейцарськими колегами, спостерігання за їхньою роботою, роботою їхніх клієнтів – це спосіб побачити щось нове не у журналах чи інтернеті, а на практиці, дослідити процес зсередини, за потреби поставити питання про ту чи іншу складову. Передусім їх цікавили напрямки роботи у майстернях за власними напрямками, але слушними виявилися й ідеї про розширення власних професійних компетенцій, щоб інструктори були більш універсальними і могли заміняти одна одну.

«Ми бачимо, що педагоги цікавляться можливостями вдосконалення професійних навичок. Перебуваючи у Вільшанах, ми бачимо прогрес. Важливо, щоб інструктори розширювали і поглиблювали власні компетенції, працювали і в інших майстернях. Здобутий досвід має працювати – для професійного зростання співробітників, для розвитку підопічних, для надання нової цінності виробам з майстерень, тим більше, що у закладі тепер є кафе-крамниця… Загалом процеси, які відбуваються у Вільшанах з ініціативи Комітету медичної допомоги в Закарпатті, викликають позитивні враження. Передусім ідеться про розбудову інфраструктури закладу, ремонт нових корпусів і змістовна складова їх подальшого використання. Асоціація «Парасолька» зацікавлена у тому, щоб досвід швейцарських закладів був доступний для фахівців з України, тому ми продовжимо практику ознайомчих і навчальних візитів до Швейцарії, підтримуватимемо комунікацію щодо обміну досвідом…», – підсумувала Шанталь Моор, яка також є членкинею Асоціації «Парасолька», яка всіляко підтримує усі ініціативи Комітету медичної допомоги в Закарпатті з просування реформи деінституціалізації.