Протягом двох днів тривав форум ідей та рішень для розвитку Закарпатської області Re:Open Zakarpattia, який цього року був присвячений темі «Виграти війну. Виграти мир». Комітет медичної допомоги в Закарпатті став партнером заходу, а його директорка Наталія Кабацій була однією зі спікерів панелі «Опираючись на власні сили: що може і повинен зробити тил зараз і до перемоги».

Важливе обговорення стосувалося питань волонтерства, меценатства та досвіду реалізації гуманітарних ініціатив під час війни. Враховуючи майже 25-річний досвід роботи Комітету, був сенс говорити про кейси взаємодій з державними інституціями, розвиток нових сфер діяльності, зумовлених війною, виявлені прогалини в законодавстві та загалом громадські активності у площині державно-політичних відносин.

«Зазвичай ми говоримо про державні інституції та їхню відповідальність за ті чи інші питання. Але я вважаю, що не треба недооцінювати громадянське суспільство, для якого точно прийшов час стати сильним, згуртованим і вибудовувати партнерські відносини з державою, підсилюючи її, зокрема у системних трансформаціях. І це не мають бути перегони на визначення, хто головний чи у кого більше повноважень. Ідеться про потребу взаєморозуміння та відходу від практики такої форми контролю, яка лише створює перепони для благодійних організацій. Якщо ми знаходимо можливості і відкриваємо такі необхідні країні прихистки, то не варто заганяти нас у рамки, які або гальмують, або унеможливлюють реалізацію цих чи подібних ініціатив. Тут ми підходимо до питання набуття суб’єктності інституціями громадянського суспільства, встановлення зрозумілих правил і рівних умов для діяльності всередині держави, яка спрямована на вирішення соціальних питань і закриття гуманітарних потреб. Ми готові й уміємо підтримати і підсили державу там, де їй потрібно більше часу для рішень через певну вкорінену бюрократичність, але визнайте нашу суб’єктність, і не тимчасово, коли горить і треба, а на постійній основі. Усе це про аспекти внутрішньої єдності в державі, яка полягає в діях, а не в гаслах», – зазначає Наталія Кабацій.

Безумовно, зараз актуально змінювати підходи й до зовнішньої діяльності. На міжнародній арені українське громадянське суспільство також потребує посилення суб’єктності, у першу чергу, щоб змінити ставлення до України як до країни «третього світу». Не лише з моменту повномасштабного російського вторгнення, але й протягом кількох десятиліть вітчизняні громадські інституції демонструють компетентність у галузях своєї відповідальності, формують сталі зв’язки з партнерами за кордоном. Держава зі свого боку має додати повноважності громадським організаціям, які довели свою спроможність рухати важливі суспільні процеси та ефективно відповідати на виклики сучасного світу.

«Також маємо завжди пам’ятати, що ми – не держава, ми не маємо стільки ресурсів і можливостей. Відтак слід брати на себе рівно стільки, скільки здатні осилити – виважено, якісно, відповідально, компетентно. Це історія про оцінку власного ресурсу організації, її потенціалу. Неможливо догодити всім, закрити усі запити, особливо зараз, коли усе потрібно всім на вчора. Ми дійсно переживаємо за всіх, хто опинився у скруті і потребує допомоги чи особливої уваги, але при цьому волонтер не є всесильним, він чи вона залишаються простими людьми, які беруть на себе додаткові зобов’язання. І якщо вони не підкріплені досвідом, баченням, знаннями і навичками, то не варто очікувати на гарантований успіх. Саме тому ми знову і знову повертаємося до питань освіти і компетенцій. З іншого боку, якщо держава націлена виключно на використання ресурсів громадського сектору, не створюючи при цьому належних умов для його розвитку, ми знову опиняємося у глухому куті», – зауважила Наталія Кабацій.

Визначаючи ключові потреби і завдання тих, хто стоїть в авангарді волонтерського руху, ми вкотре нагололшуємо на спільній відповідальності кожного за наше сьогодні і завтра, які виборюються на фронті. Саме тому кожен має не забувати про щоденний донат, завжди дбати про освіту та самоосвіту.

«Ми маємо діяти розумно. І локально, і глобально. До прикладу, отримавши можливість для економічного зростання регіону, потрібно мати під рукою своєрідний генеральний план – як раціонально і з проєкцією на майбутнє витратити ці кошти, як надати їм доданої вартості. Наголошу, що нагальними є зміни й в інституційному підході – державі варто припинити множити функції, натомість приділити увагу компетенціям у відомствах. Вже час не наздоганяти довоєнні плани, а чітко розуміти нинішню та післявоєнну потребу у фахівцях соціальної, медичної та інших сфер, які потрібні тут і зараз», – підсумувала директорка КМДЗ.

Благодійна організація «Благодійний фонд «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» не вперше долучається до подібних майданчиків обміну думками та формування модерних політик у соціальній, правовій, медичній сферах. Відповідний досвід дозволяє Комітету вибудовувати конструктивні зв’язки з органами державної влади та місцевого самоврядування. Як результат, маємо низку успішно реалізованих проєктів у галузі захисту прав та надання якісних послуг особам з інвалідністю, підтримки інших вразливих верств населення тощо.